Музика тихо лунала, ніч добігала кінця,
весни п’янкої повітря зводило нас із пуття…
Якось раптово все вийшло, гадки я навіть не мав,
Щоб в серці хвіртку відкрити, щоб я так тяжко страждав…
Доле моя ти сумная, чом так караєш мене,
Чим завинив я, голубко, серце аж плаче моє?..
Ні, не виню я нікого, що так життя загубив,
Матері лишень старої, віру й надії убив…
Боже, Всевишній Владико, дай мені сили й снаги,
Муки сердешні й гріховні якось та перенести…
Дай мені віри стійкої, також ще й мудрості дай,
Більше в житті не схибити , хоч і не прагну я в Рай!