...Я - вчорашній Володар Світу...
В моїм місті цвіли - троянди...
А тепер на мені - ганчір"я.
Я безцільно іду вперед...
Я - вчорашній провісник світла...
Стали крила - спаленим пір"ям...
Не цілуйте мене,примари,
на вустах моїх - згірклий мед...
Я звикаю тепер потроху
утішатись краденим Сонцем.
Так тривожно клекоче море,
де чужі - не мої - човни...
Спрага жити,що в кожнім кроці,
припадає потроху порохом
і благає про влучний постріл
у безкрилість гірку спини...
Я - вчорашній Володар Світу,
де цвіли у містах - троянди...
А тепер скрізь ростуть осики
(ось - моТУзка... і - ЛюцифЕР...)
...я - вчорашній провісник Світла,
що ТАК легко,так просто - ЗРАДИВ...
...я живу... я - живу?... я дихаю
хоч уже розумію - ВМЕР.
Це отой, що НАКРАВ без міри?
Що країну лишив без Криму?
Що тепер кораблі-примари
В акваторії затонулі...
Та йому і мотузки - мало!
Влучний постріл - то надто легко!
У мішок його! Й недалеко
На кордоні його поставити!
Щоб мішенню був для країни.
Під гармати, і танки, і кулі!!!
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже креативно
