Пішов перевертом весь світ,
Життя йде шкереберть,
Йому не повних двадцять літ,
Він бачив уже смерть.
Вона стояла за плечима,
Кістляві обнімали руки,
Їй покоритися не сила,
За що терпів ті страшні муки.
Чия війна? А він служивий,
Кидають, як того м’яча,
Який той страшний світ зрадливий,
Та доленька гірка.
Скалічене боліло тіло,
Очі боявся він відкрити,
А в голові, немов кипіло,
Як же надалі буде жити?
Лікують тіло, а душа,
Мов каменюка тисне груди,
Життя не варте і гроша,
Якщо звіріють люди.
Немов ворони кар-та-кар,
Слова, мов буревій,
Хтось підсипає в вогонь жар,
Він не чужий – він свій.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/605-zhittya-jde-shkerebert.html
Актуальний вірш. Підсипають, на жаль жару і свої і чужі. 
