Не можу спати котру постіль ніч...
Сон не приходить, щоб прогнати втому...
Від посмішок нещирих вже оскома...
От кинути б усі печалі в піч...
Не бачу снів уже котр́у ніч поспіль...
Побачить сонце хоч у снах на мить...
Тоді, можливо, вже переболить...
Але не притягає чомусь по́стіль...
Зустріну в котрий раз світанок...
Прояснення думок тепер темніє...
Вогонь в душі зовсім потроху тліє...
Терпіть чомусь тепер не можу ранок...