1.
Iз Ладоги Лада,
iз Києва Кий,
i кiнь ладо-ладний,
i меч золотий.
Кiмери чи таври?
Iз Фiв чи з Афiн?
Ми гордi слав’яни,
ми дiти славiн!
Нам слава дорожча
за перла й вино,
дiдами у спадок
її нам дано!
...На старих могилах,
де богом був Зевс,
у написах “Герра!”
читаю я: “Честь!”
І слава безсмертна,
i пам’ять вiкiв,
у царствi Геракла
повага батькiв.
Край поля вмирали
слав’яни-брати,
тiла їх вкривали
черленi щити...
Не нам забувати
ту славу й жалi –
шоломи i списи
о Руськiй землi!
2.
Сармати чи скiфи?
Нам все до лиця –
стрiла не зупинить
лихого гiнця.
Персиполя перли
в вогнях Тiбiтi;
ми є солов’їни,
богiв солов’ї.
Нам пiсня, як слава,
дорожча над все;
в садах Артемiди
калина цвiте.
I там соловейко
щебече щодня –
у нас солов’їна
країна уся.
I квiти, й дерева,
i неба блакить,
пiснями Вiтчизни
земля вся дзвенить.
Душа солов’їна,
слова солов’їнi,
у кожнiм поривi
ми є солов’їни!
3.
Перуна ми внуки,
наш батько Боян –
завжди ми слов’яни,
ми дiти слов’ян!
В нас золотом слово,
i срiблом слова,
словами говорять
i звiрi, й трава.
Найкраща перлина –
то “Слово...” про Русь;
на вiрнiсть Вiтчизнi
я словом клянусь!
Не ми руйнували
Корiнфу i Рим,
не стрiли Даждьбога
упали на Крим.
Монголи, татари...
Лиш вiтер в травi –
малинові стяги
у вражiй кровi!
Слов’яни, слов’яни,
вiдколи земля! –
В цiй назвi є слово,
i слава,
i спiв солов’я!
Ну, дуже гарно, талановито, новітньо і свіжо! Тільки хто ж ті, що на нас напали зі сходу? Чи слов'яни вони?
Т. Василько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Угро-фіни! Це ж відомо усім, крім самих угро-фінів. А слов'яни, то тільки на стільки на скільки вивезли людей з України, Білорусії, Литви, Естонії. А ще з привласнених територій України: Білгородська, Курська, Орловська обл., Кубань.
А якщо цікаво... Ну, ось...
