|
Так повелося – римський імператор
Махнув рукою – почались бої
Приречені на смерть у мідних латах
Тебе вітають спалахом душі.
А він сидить – одягнений у біле,
Неначе тога забере гріхи,
Неначе світ відбілиться – все вірить,
Що він у ризі, в те, що він –святий.
А на арені – б’ються відчайдухи,
Їм треба так – на смерть і за життя,
Їм треба так – не опускати руки,
А доведеться – стиснувши вуста,
Все далі в бій, на ворога, на брата!
На брата? Стійте, що ж це за війна?
Найгірше в світі, Боже, святотатство –
Не проклинай же їх, не проклинай!
Ти їм дай світло, щоб сліпі узріли,
Хто – ворог їхній, хто – навіки друг,
Збудити серце – значить, бути сильним,
Підняти очі – пробудити дух!
Ось ворог твій, славетний гладіатор!
Він там, на троні, у обіймах сну,
Влаштуй нарешті Риму вічне свято –
Не розділяй, борись і владарюй!
Нехай виходить на арену смерті,
Себе продасть або замолить гріх –
Хай буде першим на дорозі герцю,
Приречений на смерть – як і усі.
А поки, Боже, там вверху не плачуть,
І не бояться за своїх дітей:
Купив – продав, помилував і стратив,
Де ще знайти лукавіших юдей?
ID:
475159
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.01.2014 18:59:54
© дата внесення змiн: 26.01.2014 18:59:54
автор: Siya
Вкажіть причину вашої скарги
|
