Ого-го! Ага-га!..
До бабусі я іду,
пиріжечки їй несу,
в темнім лісі їжачок
хутко звився у клубок.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя,
мабуть, мама на зв’язку –
хоче знати, куди йду.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя!
До бабусі я іду,
пиріжечки їй несу,
в лісі квітів, хоч коси,
і пташині голоси.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я,
він нарвавсь на кулака,
дав по хащах драпака.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я!
До бабусі я прийшла,
у хатиноньку ввійшла,
в ліжку, бачу, вовк лежить,
весь у гіпсі, мабуть, спить.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я,
він нарвавсь на кулака,
дав по хащах драпака.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я!
Я й бабуся за столом,
п’ємо еко-молоко,
а розмова в нас така:
лікувати як вовка.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя,
мабуть, мама на зв’язку,
може раду дасть якусь.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя!
Ого-го! Ага-га!..
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 83 - 84.
Музика Євгена Заставного
