Минає час, - і я усіх минаю...
І серед них я так Людей шукаю.
І ніби всі проходять рівні в праві,
Але серця в них різні і цікаві.
В одних середні, щоб не виділятись!
В одних маленькі, щоби не кохатись!
В одних прозоре, як його немає...
В одних залізне, що не відчуває...
В одних із вати - всі його зминають,
В одних із м'яти, - спокій вони мають!
В одних серденько темне, бо сердите!
І тільки світле серце - то Велике!
Воно навчилось жити і радіти,
Попри усе навчилося терпіти...
І власноруч зашило шрами,
Яке життя давало і не днями.
Воно не втратило із часом віру,
Те серце любить понад дивну міру.
І завжди серцем-щирими-очима -
І ритм його - це вільна, ніжна рима.
З Великим Серцем не зустрінеш часто,
Та лиш воно дарує іншим Щастя!
Та лиш воно сердець усіх миліше!
Велике Серце - В Світі Найсильніше!
