Хотілося б написати про дні веселі,
Але сьогодні проведу паралелі
Між дружбою і коханням.
На жаль, ми завжди ідемо за своїм бажанням.
Згадаємо садочок: малесенькі діти,
Вихователь, який повинен за нами глядіти,
Відсутність дорослих проблем
Радість, яка була нашим королем,
Дружба, яку пам'ятаєм і досі,
Як реготаючи, валялись на підлозі
Не знаючи про наслідки любові,
Можливо й були симпатії, але тимчасові,
Де ми могли обійнятись будь з ким
І це б нічого не означало.
Ми були одним неподоланним і єдиним
І нам цього цілком вистачало...
Пройшло з того часу не мало,
Ми вже дорослими стали...
Життєвий досвід, радощів менше,
З'явилося багато потреб і все інше...
Хлопець біля дівчини - пара,
А дружба..., вона пропала.
Симпатія перетворюється в любов,
А ми стаємо такими, мов
Зомбі, залежними від однієї людини
І на те існують свої причини...
Душевний біль, страждання,
А це лише дружба зі смаком кохання...
