Перше кохання, почуття це безкрає,
Проходять роки, а воно не минає.
Можливо лиш тільки воно притихає,
Сидить собі тихо, глибоко в душі.
Не бачаться люди, спокійно блукає, блукає тихенько собі в самоті.
Та тільки побачиш, ті очі глибокі, почуєш той голос, та радісний сміх,
Побачиш людину, таку пречудову.
Згадається все, всі ночі казкові, ніжні обійми, та трепіт тих рук.
Тоді вибухає, почуття це безкрає,
І вдіять нічого не можна тоді.
Повернути хочеться, все на завжди.
Та нажаль не можливо, усе змінилось в житті.
Вже роки минули і всі вже не ті,
Життя у всіх різне, не те що було.
У когось є інші, нові почуття,
У кожного своє нове вже життя.
Радіти лиш треба, що все це було.
Рухатись дальше, потрібно іти, і пам'ятати, що є таке щастя на нашій землі.
