Гноблять, душать мій народ,
Геть без зайвих перешкод,
Ще й товчуть його без впину,
То у серце, то у спину.
А народ мовчить та й годі,
В Бога просить щастя й долі,
Гей, народе, схаменися,
Всюди добре роздивися.
Як ту здобич тебе луплять,
Все, що мали усе гублять,
Ще й сміються на всі зуби,
Гірко плачуть бідні люди.
Без ножа серденько крають,
Та кишені набивають,
Набивають, мов здуріли,
Як ворони знахабніли.
Каркають все кар та кар,
Мовби сиплють в вогонь жар,
Земля кров’ю колись злита,
Стогне, мов несамовита.
Стогне, слізно ще й ридає,
Всіх чужинців проклинає,
Встань, Тарасе, подивися,
З нами разом помолися.
Помолись за кожну душу,
Що трясуть немов ту грушу,
Святий Боже, як ти є,
Почуй звернення моє.
Бережи народ ти мій,
Нехай геть іде той змій,
Що здушив його за шию,
Дай прошу йому надію.
Україно піднімайся,
Уже досить не згинайся,
Де та міць – козацька слава,
Мовби вільна ти держава.
http://antonina.in.ua/index.php/patriotichni/426-gnoblyat-mij-narod.html
Майстерно написали! Згодна з Вами, що з нами цинічно поводяться, як наче ми тупі барани. Та люди вже не ті, що були раніше. Вони вже освічені і що відбувається, все розуміють. І нас не залякати. Українці справжні патріоти. Слава Україні!
Антоніна Грицаюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Героям слава! Хай Бог буде з нами і віра в найкраще! Дякую за коментар!
Згодна з Вами, що з нами цинічно поводяться, як наче ми тупі барани. Та люди вже не ті, що були раніше. Вони вже освічені і що відбувається, все розуміють. І нас не залякати. Українці справжні патріоти. Слава Україні!
