Ми так гарно спілкувалися з тобою,
Усе в нас було так чудово,
Про все з тобою говорили,
Любов, пригоди і життя.
Мені ти стала дорогою,
Хоча ніразу ми не бачились з тобою.
В нас було все, обіди, сварки, й спори.
Та не зважали ми на це ніколи.
Нехай, це було віртуально,
В світі іншому, не цьому.
Ми стали друзями з тобою,
Не тільки там, а й наяву.
Одного дня, так несподівано,
Ти пішла не пояснивши…
Чому так сталось, що змінилось?
Пішла, пішла не попрощавшись.
Тепер для мене, це загадка…
Відповідь шукатиму завжди.
За цим всім буду сумувати,
Про тебе пам’ятатиму в житті.
Цей вибір твій,
І я, не можу це змінити.
Тобі бажаю щастя у житті,
Щоб в тебе добре все було, все те чого ти так хотіла.
Сказала ти – не можем більше спілкуватись,
Не в силі, заперечити тобі…
Буду завжди тебе я пам’ятати.
Прощай, прощай тепер вже назавжди.
