17.10.2003* 7:15
А.в. Постійне існування розумних істот серед нас
На цю тему існує не дуже багато літературних розробок. Як правило, це тільки розповіді зі сторони, подібно до того, як це показано в книжках серії "ХХ століття". Все це відомі описи, які кочують із джерела в джерело, і їх можна звести до стандартних ситуацій:
- камуфляж Іншої Розумної Істоти під землянина;
- присутність псевдо Хомо Сапієнс серед нас у незміненому вигляді, бо це і не вимагається;
- входження Іншої Розумної Істоти в людину і утворення симбіотичного існування двох розумних істот.
В моєму житті було реалізовано декілька разів третя ситуація, але, як показано вище, головним чином я опинявся в Іншій Істоті та в Іншому Світі. Подібні ситуації можна зустріти в книгах Роберта Монро. Цікавою особливістю мого суб'єктивного досвіду є:
- постійно діючий фактор мого Входження на протязі довгого терміну мого життя;
- різноманітність Світів, ситуацій та подій - не було жодного повтору;
- легкість такого Входження, без зміни свідомості, без застосування будь-яких препаратів чи засобів, ритуалів чи медитаційних технік.
Узагальнене враження таке, що мене весь час примушували усвідомлювати що:
- наша реальність є тільки фрагментом Розширеної Реальності, в якій поряд з нами, паралельно до нас існують живі та розумні істоти;
- паралельно до нашої Реальності існують інші Реальності, які функціюють по своїм законам та принципам;
- стосовно пакету Реальностей існують інші Світи (Агрегатності), які теж наповнені Життям і Розумом.
19.10.2003* 9:30
Наше життя є переплетіння реалізованих та нереалізованих можливостей, усвідомлених та неусвідомлених шляхів для реалізації Програм нашого життя. Людині дуже тяжко зрозуміти, що наше існування на Землі підкоряється певним законам та закономірностям, що фактично всі ми несемо на своєму особистому житті навантаження від Реального і НеРеального життя всього Людства, своєї расової та генетично-популяційної системи, від свого клану та сім'ї, від безпосереднього одномоментного спілкування зі своїми близькими. В цьому неусвідомлені є своя логіка: коли у людини проявляються Розширені Сенсорні здібності і вона отримує здатність читати/усвідомлювати/відчувати пресинг всіх проявів Програми Розвитку Людства хоча б по окремим рівням інтеграції, тоді її реальне життя перетворюється в постійно діючий Полігон Іспитів. Витримати цей пресинг неймовірно тяжко, тому що пройти успішно всі Полігони Іспитів практично майже неможливо. Особливо, якщо людина існує в межах звичайних людських стосунків та зобов'язань.
Все це відомі речі, нового нічого не кажу, але цим я хочу звернути увагу на те, що існування людини із розширеними сенсорними здібностями у контексті звичайних стосунків та взаємин із іншими людьми, які не володіють такими здібностями, є вельми тяжким. Воно часто вступає у конфлікт із буденністю та навіть із суттю поточного життя.
З цієї точки зору, при узагальнені наведених мною вище прикладів моїх сенсорних проекцій в Інші Світи чи із Інших Світів на мене, стає зрозумілим, що таке становище притаманне не тільки нашій Реальності, не тільки контексту земного існування Розумних, і має загальний характер.
Такий висновок підводить нас до дуже цікавого усвідомлення суті Життя, Середовища та Розуму, ми мимоволі повинні при цьому розглядати людину з принципово інших позицій, ніж це прийнято земною традиційною наукою, а саме: як своєрідною голографічною одиницею Чогось Великого, де Реальність та Хомо Сапієнс є тільки маленькою часткою цього Чогось Великого.
Є глибока логіка в тому, що всі святі люди різноманітних окультних вчень, релігій та інших спіритуальних упорядкувань існування Хомо Сапієнс прагнули бути одинокими, а ще краще - пустельниками, самітниками, адже в цьому випадку людина фактично розриває усі свої зобов'язання стосовно інших людей і замикається на себе. Необхідно мати дуже велику силу волі для цього, бо кожна людина народжується в якості колективної розумної істоти, але така сила волі вступає у конфлікт не тільки із генетичною та спіритуальною запрограмованістю людини на популяційне існування, а і доцільністю самого існування такої людини. І дійсно: кожний з нас має доцільність існування тільки в межах реалізації себе у контексті спілкування та існування популяції.
Левчишин Віктор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все життя нас випробують. Я інколи іду по вулиці і раптом згадую якийсь свій ідіотський вчинок і мене перехоплює стогін сорому та досади, але це в минулому і нікуди не дівається....