Матуся рідна Господа Христа,
З святих небес ти нас охороняєш.
Твоя недремна вічна доброта,
Нас на життя у Бозі спонукає.
А Твій покров Святая купина,
Мов пеленами земленьку вкриває.
Й щезає в мить завіса ночі й зла,
Твоя молитва нас охороняє.
Веде крізь терня грішного буття,
На стежку віри та любов витає.
Та квітнуть квіти віри та добра,
Й надія у молитвах розквітає.
Христа Матуся і для нас свята,
Що безупинно молиться й благає.
«Пробач їх Боже, Ти раді Христа,
Нехай душа в гріхах злих не блукає. »
Хай відновіться в молитвах вона.
Нехай з тобою в мирі розмовляє.
Щоб не була даремна смерть Христа.
За душі ці нехай не помирають.
Благаєш ти матусю пресвята.
Й твоя молитва гріх наш спопеляє.
Лиш ти для нас дорога в небеса.
А твій покров нас доведе до раю.