Відчуваю себе якимось фріком
Забивачи цвяхи у ніжність
Між нами
Ком до горла підступить свіжий
Пригорну ніби наймиліше
Що мала
Надто мало у серці хоробрості
І тікає у дальні далі
Мій голос
Нас нне взяли б у рицарі доблесті
І не бачити жодних медалей
В любові
Відчуваю себе лиш зрадником
Що закутався у соленість
Заснувши
Нам ніколи не виставлять памятник
І всі шанси давно минуле
Минули