А небо знову біле у туманах,
земля як ласка тихо обняла
під повним місяцем блискучим, полум'яним
задума серпня ніжно повела.
Жіночий голос ніжний, сумовитий
співає мукою про літо це,
чи може про життя давно прожите, -
його ніхто вже більш не поверне.
Всі душі світлі у далеких далях
як добре, що вже нікого втрачать
я все ж поплачу, з відчаєм нежданим,
мене ніхто не прийде утішать.
Вздовж берега задумана береза
на води віття-руки простягла
з минулого, що стало вже зорею
до мене тінь підкралася твоя.
Для чого зустрічі, щоб знову розлучатись
не скаже серпень він - мій добрий гість,
запам'ятаю день лиш той прощальний,
що у житті моїм - лавина гірких сліз.