До сонця палкого прямує
Той жайвір,що не хоче його обминуть.
З обпечиними, наче вуглі крилами,
Не знає куди приведе його путь.
Разом з надіями впевнено уверх летів,
І зупинятись не хотів.
Чим вище злітав,тим сонце отруйне
з'їдає надійні опори світів .
Чим вище летиш ти угору
Здіймаючи пари усі,
Безсило шукаєш опору,
Щоб не втрачати осі.
Обережно,неспішно,непевно
Плануючи в хмарах глухих.
Повільно,але безупинно
Летить до зірок нових.
Як перший політ невдалий,
Що швидко лишив його крил,
Залишив лиш небо яскраве
У згадку про досвід гіркий.