Нічого страшного
та і що мені до того,
що серце розривається,
ніхто не дізнається.
До болю серце звикло,
та боліти стало сильніше,
і буває дуже прикро,
що біль стає мені рідніше.
Кохати, любити,
ще більше хочеться жити
від цих мук і страждань,
недосказаних зізнань.
Щастя - не для мене,
люблю горіти, мліти,
хоч така любов мине,
ніхто і не поміте.
Швидкі вогні,
все ніби уві сні,
короткі насолоди,
лиш натяків ноти.
Така любов прекрасна
і кому яке до того діло,
що душа для мене недосяжна
і кохаю я лиш тіло.
Ніхто не зрозуміє,
але кому потрібне розуміння,
якщо душа радіє
і без вини твоє сумління!