Яке добро мені від того,
що ти була в моїх святцях
від мого віку золотого
до вже призахідного твого,
не прописавшись у серцях?
І як без тебе золотої
я б так як треба не прожив,
якби прийшла на місце тої,
такої ж чистої й святої,
яку я й досі не зустрів?
І чи не час в кінці дороги,
ще не звалившись дубала,
але не кланяючись в ноги,
волати, – Богові хвала!
Яке добро мені від того,
що ти зі мною не була!
