Оленятко з карими очима
Із забутих кам’яних лісів
Загубило лік рокам і днинам,
Заблукало в мареві світів.
Там, де скелі опадають стрімко
Й простирадлом стелеться туман,
Плакало маленьке довго й гірко,
Обломивши ріжки. Світ – обман.
Блискавка шугала грізно в небі,
Вибирала жертву іздалю,
І знайшла того, кого їй треба,
Вжалила, не маючи жалю.
І маленьке тільце, мов пір’їна,
З водоспадом ринулось униз,
Обгорнула його ніжно піна,
Освіжив чоло мандрівник – бриз.
І жива вода довго гойдала,
Заліковувала рани і журбу,
Лагідному берегу віддала
На пологому зеленому лугу….
Дівчинка із карими очима
Думками вночі мандрує десь….
Там в полоні білого тумана-дима
Оленятко стриба до небес !
