Місто так тебе кохає, як ніхто не здатен більше...
Ти його здобич, його віддзеркалення, його кров.
Воно кохатиме тебе до смерті, але не сподівайся,
що твоя смерть його засмутить...
Очі в міста – мертві очі
Думки міста – як пустеля.
Ти прокинутись не схочеш –
Погляд втупиться у стелю.
Ви з ним котитесь повільно
До нестямної безодні
Завтра місто буде вільним,
А сьогодні вмерти згодне.
Вітер гонить сиві хмари,
Сиві хмари над дахами –
Ніччю темною примари
Розлітаються птахами
Дивний той танок – останній
І тебе тепер немає.
Знаєш, що таке кохання?
Це коли один вмирає...
