Один подих, шепіт вітру, я і ти, назустріч світлу.
Ще постій, поглянь у очі, що ти бачиш? темні ночі.
Зорі ясні, місяць тихий, я і ти, і все притихло.
Тиша знає, що буває, коли слів не вистачає.
Це твій страх чи це бажання... Поряд бути, - за чи проти?
Не задушить тебе тиша? Очі стомлені навпроти.
Яскраві чорні ноти, що скачуть вверх і вниз,
Мелодію напишуть і вирішать кінець.
Тиша виживе чи ні? Чи навпаки, це я і ти,
підем на дно, шукать піски,
дивитись в очі, й думати:
коли слів не вистачає, тиша нам допомагає?