Ти десь, а я тут все турбуюсь -
Заснеш ти там, чи не заснеш...
Чи щось твою душу шматує?
А в диво ти віриш ще, ждеш?
Забудь все, закрий оченята,
Тобі колискову пишу.
В ній всього потрошечку взято,
Спочатку шум вітру й дощу.
Такого, як злива з грозою -
Як ти, коли злишся за щось,
Нехай кришталевой сльозою
Омиє все, що не вдалось.
Щоб завтра почати спочатку,
Щоб чиста душа, чистий лист...
І шелест від крил янголятка,
Зірок передзвін - мов намист.
Світ місячний - музика арфи,
Душа ж бо так любить її,
У лібрі сопрано від альфи*,
Підспівує їй Альтаїр.*
І тихо шепочуть дерева,
Їх тембр уже сонний, низький.
А вітер - мій оперний тенор
Елегію ніжну завів.
В моєму мотеті* з*єдналась
Лілейність, що сил надає.
Співає, щоб солодко спалось,
Тихенько так серце моє...
*Альфа у лібрі - найяскравіша зірка у сузір*ї Терези.
*Альтаїр - зірка (араб. - орел, що летить).
*Мотет - вокальний багатоголосний твір поліфонічного складу. Мотет як музичний жанр виник в XII столітті в Франції.
Гарно, красиві порівняння, але ось тут: "Нехай кришталевой сльозою", я б радила змінити на щось типу: "Сльозою кришталю дзвінкою". Воно більш підходить, і правильніше звучить. Але то лише моя порада, даруйте, що втручаюсь.
Юліанка Бойчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо чесно, я очікувала коментарів на цю строчку, бо сама намагалась замінити оце "кришталевой", та нічого не придумала і залишила, як є. дякую Вам.
Твої вірші просто чудові.Але я б тобі радила писати більше прозу.Бо так гарно,як в тебе виходить-це рідкість.Я впевнена,що твій роман(якщо ти зберешся його написати)матиме шалений успіх...
Юліанка Бойчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі тобі за все...Від всього серця...Справді..Обнімаю і цілую