(Пісня, композитор В. Мельниченко)
Вже, майже, всі живуть сьогодні в місті.
Життя, як степ, роками поросло.
Ми найчастіше згадуєм дитинство.
Моє дитинство - це моє село.
Приспів:
Моє село - проста селянська хата
І чисті душі, наче хліб і сіль.
Моє село - це ніжний запах м'яти,
Гіркий полин, неначе серця біль.
Це тиха річка, верби й осокори,
Як білий лебідь, перше почуття,
Вузькі стежки й берізки білокорі.
Лишаю я тут часточку життя.
Приспів.
Життя літа нанизує в намисто,
Збирає все, що доля нам дала.
Окраса поля - сонях золотистий,
А люди - це окраса для села.
Приспів:
Моє село - стареньких сиві скроні.
Це їх життя опаленим було.
Моє село - це в мозолях долоні.
Живе мій край, поки живе село.
