Я знову мрію - мрію лиш про тебе.
І в ці щасливі миті забуття
Межа зникає між землею й небом -
Приходить апогей мого життя.
Я ні про що більш думати не можу -
Прекрасний образ твій мій розум полонив.
Крім тебе - все негарне і негоже.
Хто б мить чарівну цю спинив?
Щоб зміг на тебе я достатньо надивитись,
Щоб образ твій ожив, хоча б в цю мить,
Щоб спробував я повністю змінитись
Й з тобою разом цілу вічність жить.
