Твій голос як маріхуна, як вермут с кубиками льоду.
Я відаюся на поталу, зривають розум
Твої кроки. Мій сум кидає у негоду,
Віршів шматки сумлінну прозу.
Я так шукаю поміж вулиць хоч тінь твою,
Відбиток кроків. Із лиць чужих
Малюю образ, із постатей твою творю.
Три кроки я роблю непевних
І падаю не в змозі бігти...
Ти з тих чарівних і не чемних
Я згасну в мить - тобі горіти.
