Перо, допоможи мені!
Пірнай в чорнила враз,
Картину її імені
Пиши – полотна вразь,
І будь моїм вершителем,
Іди поперед мене так
І мрій моїх хранительці
Всотай в папір цей знак;
Дозволь, почну історію
Так сумно, наче плач:
До мене в акваторію
Впливла пора невдач.
Було то в темній осені,
Дощі в вікні лишу,
Твоїми марю косами,
Листа тобі пишу;
Вже дні летять зимовії -
Ще хист в собі прошу,
І вечори і вночі зорі їх
Вловлю і в лист впишу;
Так важко в те повірити,
І мерехтить єство, як жар,
Що лист летить повідати,
Та збивсь з путі поштар...
І не приніс нічого він
І не вручив врочисто,
Ніхто не поціновував,
Не глянув променисто;
Я в навчанні втопав
Наук систематичних,
А думку-радість вклав
Поспати летаргічно;
Беззвуччя все накрило,
Туман постійно в очі,
І видно тиші силу,
І чутно колір ночі;
Без зору твого пильного
Не дійсні дні й коротші,
Несправжні до єдиного,
В тіні речей охочі
Наш світ екіпірований
Для забуття нівроку:
Побач реклам мальованість,
Почуй їх суть, їх соки –
Там кожна річ кричить:
«Ти мною володієш!
Себе забудь і сам мовчи,
А почуття ти занімієш».
Якби це був уже кінець,
Тоді б лишилось тіло,
Я був би псевдомолодець,
Воно сміятись вміло б;
Гроза допомогла мені
І чисті неба клоччя -
Згораю у їх пламені,
Вони ж як твої очі.
Струна, відлита в камені,
Вівальді, його творчість
Сплелися в моїм знамені
У голос твій співочий;
Кінця нема й безкрайнього
Красі усмішки цій,
Мадонну, море тайного
Узрів в твоїм лиці,
Ти води Айвазовського
У бурі пін звела,
Коли в незгоді просто так
Бровою повела;
Я хочу бути скульптором
І жити у Мілосі -
Тебе ліпити буду там
В розтріпанім волоссі!
Слова, робітьсь дзвінкі,
Для неї, їй корона,
Сплітайсь їз їх вінків –
Вас слухає Ілона.
11-12 лютого 2008
ID:
428193
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 29.05.2013 22:50:11
© дата внесення змiн: 29.05.2013 22:57:29
автор: Антон Наливайко
Вкажіть причину вашої скарги
|