Переміна руки з благодаттю
Видозмінить долю твою.
Я ж щоночі сподіюсь багаттю,
Що розпалить сутність мою.
Тільки плач вже надщерблений-
Осінь.
Мовчки тішиться гріх уночі.
Я чекаю на тебе все досі,
Бо ти солодко-рідний рушій.
Тільки страшно не суть полюбити,
А чуття до людини своє,
Що спотворює істинність миті,
Що не сповнить,а голодно вп'є.
