Колись давно сказав один мудрець,
Що в світі все існує на балансі
Якщо війна, то це ще не кінець
Якщо кохання – ще не значить щастя.
Усе існує на тонкій межі
У безмірі і простору і звуку
Якщо ви зараз всі такі чужі
То краще простягніть до сонця руки
Життя… Воно коротке для образ
Для ревнощів, скандалів і розлуки
Для непотрібних, навіть зайвих фраз
Для відчайдушних криків і розпуки
Не варто відкладати на кінець
Слова любові, чи зізнання щирі
Бо все це може звестись на нівець
І в вічність відійдуть всі ваші милі.
Не варто руйнувати те, що ж
Кидати власний світ усім під ноги
Ви бережіть його, життя своє
Допоки бачите усі дороги
Бо в світі є багато кольорів
І їх відтінків, навіть півтонів
У вас немає стільки часу і життів
Щоб вклалось це у кілька тисяч слів.
Не витрачайте час на некоханих
Та й не ступайте на дорогу самоти
І хай душа в сльозах і гострих ранах
Вам треба встати й впевнено іти
Попереду чекають ще дороги
І сотні стежок в терні й спориші
Не будьте на слова і вірші вбогі
І пам’ятайте гасло: «Не спіши»…