Як забути в котрий раз обличчя твоє,
Від якого шалено б’ється серце моє?
Як з всіма тими мріями розпрощатися?
І чим тепер мені залишається втішатися?
А я так щиро й сліпо закохалася,
Думала нарешті щастя діждалася,
Повірила знову у свої сили,
Мені здавалося, що час ми зупинили.
Я довірилась повністю тобі…
А що ж отримала в кінці?
Біль, розбите серце і розчарування,
Втратила віру назавжди в кохання.
Тепер намагаюся хоч якось існувати,
Не знаю в якому напрямку і прямувати,
Розгублена, втомлена, але ще жива,
Потроху рана на серці зажила…
27.03.13 01:56
