|
Я блукала у темряві ночі,
Я тікала від власних думок,
Я не знала чого серце хоче,
І не чула його молитов,
Я зріклася кохання назавжди,
Я спалила усі почуття,
Розчинилась в осінньому ранку,
У тумані свого каяття,
Я не знала до того неволі,
Я не вміла терпіти біль,
Я не грала на сцені ролі,
Не носила чорних штанів,
Не сміялася коли плачуть,
Не шукала собі проблем,
Не топила злість і образу,
І не крала чужих ідей,
Я не знала, що таке гордість,
Як плювати комусь в лице,
І не вірити, що є совість,
Зла байдужість убила все,
А тепер, я холод нестерпний,
Що кричить у вікно пусти,
Я пісок в далекій пустелі,
По якому так важко йти,
Я повітря, отруйний порох,
Не вдихай, якщо хочеш жить,
Я це спогад, забутий спогад,
Пил невидимої біди….
ID:
414909
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.04.2013 10:33:09
© дата внесення змiн: 02.04.2013 10:33:52
автор: Кіра Рубінова
Вкажіть причину вашої скарги
|
Вражена, мені відняло мову,Дякую.... твої слова заспокоїли душу...
Харизматично. У вас прекрасный стиль 
дуже сумно, але щось подібне зараз у моїй душі.... тримайся.
