Епіграф:
Та годі пишноротих фраз
З глибоких словосховищ.
Народ, індик, тебе обрав!
Дай хліба і видовищ! (с)
***
Вночі приснилось вчора знов -
Віщають у новинах:
"Ти, селянину, будь готов
Погнуть старечу спину!
Ми вже втрачаєм ВВП,
Інфляція заїла.
Ти наш бюджет безжально стер,
І тягнеш плуг несміло!
Донизу йдуть показники,
Все винен ти, неробо.
Якщо дефолт прийде різкий -
Впряжемо, як худобу!"
Тримає слово депутат:
"Чекайте, оглоїди.
Голодним внук мій вироста,
На вас накличу бІди!
Де в світі бачено таке?
Я досі в "Медсересі"
Катаюсь вбогий, мов лакей,
Котеджик - лиш в Одесі!"
Таке послухавши, здригнувсь:
"Які ми, люди, трутні!"
І враз прискоривши свій пульс,
Рвонув чимдуж, могутній,
Напружив м"язи, як Геракл,
І нумо працювати!
Я не якийсь там ще простак!
Я поверну витрати,
І економіку на пік
Підніму, всестражденну,
Щоб кожен депутат довік
Не почувавсь нужденним.
Та тут розтанув дивний сон...
У ліжку стало тісно,
Бо дві котяри в унісон
Нявчали: "Дай нам їсти!"
Я холодильника відкрив:
Повісилась там миша.
Економічний той прорив
Мій сон собі залишив...
Старий вдягнувши капелюх
І курточку картату,
Я на роботу мчу, як мух,
Державу годувати.
Коли починав читати з останнього вірша, зрозумів,що у Вас вроджене внутрішнє відчуття ритму і мелодики і не помилився, коли дійшов до ваших пісень.Цікава ви людина з оригінальним мисленням. Успіхів Вам!
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже приємно, безмежно вдячний за такі теплі коментарі!