знаєш, що?
коли тобі здається що ти сполохав голубів своїми дурними думками, то це зовсім не так. насправді сталося дещо набагато страшніше. десь відбулися астрально нестерпні речі, які я через занадто слабку свідомість не зможу збагнути.
і ти теж не зможеш збагнути, але не звалюй усе на думки чи прості випадковості.
якщо так, то скажи, навіщо хлопчик з телескопом в центрі Львова? Кого він хоче ним звабити? Будуть проходити люди, розносити хвороби, мов щоденні газети, і будуть лізти тобі в душу, хлопчику з телескопом. Он бачиш, навіть я не втрималася..
Тобі байдуже? стоячи серед міста, біля шумного шосе, ти заглядаєшся на свої зірки, наче на оголених дівчат і тебе ніщо не хвилює. і ти не хвилюєш Ніщо. бо воно знає, що ти у цей момент не Тут. А отже не змінюєш Долю, і мабуть це йому на руку.. але й чим тобі то шкодить?
цілуйся зі своїми зірками і давай їм про себе знати, бо може у своїм світі ти ніхто, а там, серед зірок, ти маєш особливе Право торкатися їх своїм серцем, змінюючи кислотність душі.
Хлопчику з телескопом, я думаю у тебе немає минулого. Все що відбулося з тобою минулої миті уже не твоє. Але в тебе дома на старому буркотливому дивані непотрібною зграєю лежать гостинні пальта. і ти весь сама гостинність, коли приходить пора платити.
і коли хтось плює тобі в душу, то ти не зважаєш, ти витираєш просто об"єктив свого телескопа, суцільну призму і то настільки сильно, що чути звуки розрізаних пальців.
приэмно 
