Від осені не залишилося нічого...
Солодкі краплі бабиного літа розтанули у склянці,
що вином натхненно сповнена була рукою,
якою запліталися думки у павутину зраненого часу,
від болю посивілого вночі,
коли на землю впала прохолода,
ножем розпеченим діставши до грудей,
де серця голос брав високі ноти,
і пульсу ритм давив на мозолі,
натерті працею важкою на землі,
що рясно родить хліб насущний дітям -
майбутньому прийдешніх поколінь,
яким належить до зірок злетіти,
розкрити таємниці майбуття,
котре прекрасним іноді ми звемо,
а іноді клянемо... за невдачі,
хвороби, сум, поганий зір,
магнітні бурі, тиск, високий чи низький,
на що - і це важливо - має вплив погода,
а особливо
восени,
коли не залишається нічого,
і тільки краплі бабиного літа,
солодкі,
тануть у вині...
