Десь за переулком хатин
Блукає совість забутих людей
Згорають болі лихої долі
Буззупинно й красиво іскрить
По розбитих дорогах
По віддалених й невідомих
Десь та душа золота
Ще блистить й не грішить
З щоднями все більший "хижак"
Нове покоління цього буття
Задушених від багатсва в руках
Від жадності та інтелектуальності
Так дико, але спириймається життя
Так сіро, але розважить воно нас
І не побачим як наступить час
Коли не буде вже на ньому нас
І все блукає совість забутих людей
І все згорають болі минулої долі
Під музику великих симпатій
Під сльози та посмішки овацій