Пурх - Горобчик, сів на стовпчик,
«Цвінь – цвірінь» – у далечінь,
Шустрий, жвавий, добрий хлопчик
На радість усіх поколінь.
Своє словечко, мов гніздечко,
Завиває, заплітає,
В дар несе своє сердечко,
Малих діток забавляє.
Гусінь зняв, муху спіймав,
У пилюці поборсався -
Кровососів розігнав,
І в калюжі покупався.
Чистий, сірий, звеселілий
Свою пару доганяє,
Мчить вітрами між гілками,
Обнімає і кохає.
Знову в зграї він співає,
А то раптом затріщить,
Мчиться, пурхає, скакає,
Не зупиниться й на мить.
*
Наш брат часто теж, буває,
Все глаголить і спокусить,
Мов горобчик той пурхає,
Наче і не було Стуса.
4.06. 2012р.
ID:
400694
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 13.02.2013 12:27:18
© дата внесення змiн: 18.02.2013 21:38:01
автор: БГІ
Вкажіть причину вашої скарги
|
