Не спи,не май страху,прокинся,
Усе мине,добро і зло.
Його не втримаєш у клітці,
Жахлива сутність одного
Апокаліпсична
Ховає сутність другого.
Мабуть немає більше світу,
О Боже,згублений навік.
Є спогади,лише вони спасенні
Живеш ти ними в забутті,
Егоїстична думка губить,
Травмує,ранить в суєті.
Творіння вищі мають жити,
Як ми не можем,хай вони
Лаштують все навіки по новому,
Агонію страху хай проженуть,
Бажання радості пробудять
І долю кращу підберуть.
Реалії огидли до безумства,
мИ сутність втратили свою,
Нестримна і пуста лиш думка
Триває вічно,ранить без жаллю.
Самотні люди стали,та примхливі
А раптом пропаде усе,
Мотивів є багато,
Обпеклись ми вдосталь,
Тільки й лишається чекати
Нових причин на те,
щОб обернулася земля й повстала,
Створивши нам барєр новий,
Твердою бути перестала
І нам усім продиктувала нові закони,ритм новий,
І ми не зможем більше жити,
Забиті в кут,забувши про добро,
Ламати все,не вміючи творити,шукаймо ж спосіб вижити
Або"підем на дно"!
ID:
390244
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.01.2013 11:00:50
© дата внесення змiн: 06.01.2013 11:00:50
автор: Люда Гриб
Вкажіть причину вашої скарги
|