І кожен день починати спочатку,
входячи в ритм і в розмір такту.
Ти сам собі вождь і сам вівця,
Чини, не дивлячись на слівця,
бо маєш тільки одне життя,
і те з кожним вдохом чекає кінця.
Проціжуй думки, виходь не в двері,
а у вікно. Слова записуй не на папері.
Жени з голови людей, що сидять.
Не жалій, не страждай, а різко страть,
і потім себе по чолу погладь.
Тепер ти вже сам батько проклять.
І лиш один день віддай йому
без такту без ритму. Тому, свому.
З тим з ким душею обнявся раз,
Разом із ким пережив і сказ,
Побачиш його -
й в животі міраж.
