****
Утрачене мовчання не зібрати.
Цей вітер розриває тиші крик.
Вже не почути її сміху і не знати
її тепла душі. Захмарених утіх
вже не відчуєш... Сон не сон,
лежиш і чуєш хрускіт серця,
він зводить з розуму. Добром
підпалений, дивлюсь в озерця-
очі. Закриєш, встанеш і підеш
без крику. Знов тихо. Розілєш
у ріках спогадів... Вогнем гориш,
чекаєш, смерті подих лиш...
Закований мовчанням за потребу,
сиджу, а руки рвуться вберегти...
для тебе... Краще буде тобі
потім. Згорю за горе. Ти
живи без болю. Рвись до волі.