****
Ненавиджу коли ти швидше б'єшся,
коли течеш по жилам, ритмом ллєшся,
З понівечених ран, стікаючи теплом,
ти дико рвешся з мого серця… злом
просочений, утоплений впадаю.
Ще й знизу вверх, де мого раю
не чути навіть. Заросте барвисто...
Мій крик розтоптаний... Намистом
насилений на долі нитку. Шлях
розповстаний. В чужих ролях
наховстаний, готовий у ярмо...
Придушений своїм ж клеймом,
прийму чи вирвусь - треба зачекати
коли почує... Станемо мовчати
про все не сказане... Біжи,
тікай і серце бережи...
Воно твоє... і раб я твій...
Давно вже програний цей бій.
