Кінчається рік кавуновою скибкою,
Насіння слизьке пророста в нас подіями...
Його увертюра почалася скрипкою,
Фінал зазвучить тогорічними мріями.
Укотре прожити новий сподіваємось
Все ж краще, зустрівши його хлібом-сіллю ми,
Невтішні, як завжди, ховає він таїни,
Бо віра без дій не наділена крилами.
Всміхнутися всім - не боятися осуду,
Штурвал обхопивши руками, мов золото,
Бо мрія невпевнена - страва без посуду,
Невдачі ножем буде спритно заколота.
І будь там, як буде! Крізь ями повітряні
Летіти до цілі, мов спритний винищувач,
Екстрим - кубометрами, впевненість літрами,
Повільно не встиг - необхідно пришвидшувать.
Та час все одно утікатиме здобиччю,
Тримай на прицілі, втече-бо й не вернеться.
Він мчить, наче кінь, що вкорився погоничу,
Стрілою мов, кулею, свистом метелиці.
Фіксуй його миті у пам"яті знімками.
У ніч новорічну підіймемо келихи
За те, щоб життя наповнялось відтінками
І фарбами, мов граціозні метелики!
У ніч новорічну підіймемо келихи
За те, щоб життя наповнялось відтінками
І фарбами, мов граціозні метелики! - з твого дозволу я цей куплет зацитую за новорічним столом Можна? Крутий вірш!
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можна? Крутий вірш!
