Якось ти почув якийсь тихий звук,
А цей звук розбудив твого серця стук.
Полетіли за обрій самотні птахи
І ти з ними лети, і в душу кричи.
А серця жадає і плаче про драму,
Я дам драму лиш не рви в ньому рану.
Побіг самотній знедолений вовк,
Що під дощем зовсім промок.
Немає чуттєвості в твоїх словах
Давай все програємо ще раз по нотах.
Як дивно бачити світо зірок,
Що затьмарюються силою думок.
Зіграємо ще раз і може разок,
Якийсь один нещасний стрибок.
Полетіло тіло, а душа зосталась.
Світиться ліхтар, де ми вперше вітались.
Прохолода пробере і знову ці ноти.
Я буду сидіти тут доти допоки…
І порожнеча… наповнена звуком,
Чаруючим звуком і серця стуком.
