колись вона буде найщасливіша
на південних берегах Франції
хтось її там чекає ще від народження
будуючи вузькі вулиці
викладаючи дороги камінням
висаджуючи квіти
безліч квітів над і під її балконом
щоб разом із сонцем
вітер заходив у її вікно
і приносив із собою запахи
які ще не вловили бджоли
що нападають на незайманий нектар
а її душа така ж сама як і ті квіти
що ростуть цілий рік
і ніяк не хочуть вмирати
щоб ще раз побачити
її посмішку
посмішку найщасливішої людини
на південному березі Франції
так часто можна зустріти
людей котрі прагнуть романтики
в кожному подиху
а в неї все виходить настільки
невимушено що забуваєш
що там на півдні Провансу
до тебе тільки на третій день приходить
відчуття повної гармонії