Коли болить душа,коли ятряться рани,
Коли підступно закрадається печаль
І омивають росами тумани
Розбите серце,втрачене,нажаль.
На світ ти глянеш іншими очима,
Сумними,мокрими від сліз,
За це,що пташку у долонях ти не втримав
І журавля у небі не зберіг.
Спокутуєш усе життя нікчемне,
Те,що накоїв ти колись.
Хоч підіймаєш зараз очі в небо,благаєш-
"-Боже,зупинись,для мене досить
Це страшна спокута,я хочу жити,а не існувать!"
Та марно все,на тобі пута,кайдани немов дзвоники дзвенять.
"-Ти сам себе одів в кайдани,
На себе пута натягнув.Тепер ти хочеш повернути
Усе,що втратив,що забув?
Це немажливо,нереально,все,що оточує тебе
Вже накопиченне роками.
І біль твоя,не зникне,а зросте!"
"-Так що-ж мені робити Боже?
Скажи і я усе зроблю,щоб жити в злагоді з собою,
Щоб не померти від жаллю
За цим,що мріяв ще зробити,
За цим,що досягти хотів,
Повір,що я хотів лиш жити,
Я зла нікому не зробив."
У відповідь ти чуєш тишу,
До болю так знайому вже.
В розгубленості,ти не знаєш що робити
І як розрадити себе.
Ти допомоги прагнеш,та спасіння,
Ти хочеш кращого життя.
Нажаль,повір,це не можливо,
Твоя дорога в забуття,
Усі шляхи ведуть в нікуди,
Тебе нема уже ніде
І долі кращої не буде,
Надіятися досить вже.
Прийми цей хрестй,неси його сумлінно
Не озираючись назад
І знаючи,що це спокута за провини
Хай твої рани не болять,
Хай чітко бється твоє серце і заспокоїться душа.
Усім призначена така дорога.
Усі підем ми в забуття.
ID:
351051
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.07.2012 21:24:08
© дата внесення змiн: 17.07.2012 21:24:08
автор: Люда Гриб
Вкажіть причину вашої скарги
|
У цьому рядку помилка:Це немажливо,нереально,все,що оточує тебе. 
