Зупинився час. Цей момент, ця доля секунди, коли все навколо завмирає в очікуванні якихось дій,якогось руху, коли на тебе направлено дуло пістолету і хтось повільно нажимає на курок , він дає тобі найцінніше відчуття на світі – відчуття бажання жити, відчуття: цінувати,що маєш. Особа,в чиїх руках твоє життя,що направила те дуло пістолету, така собі примарна тінь,що блудить в твоїх снах. Та чомусь ти сам наділив цю особу спроможністю керувати твоїм буттям,твоїм єством .. Чомусь ти сам дав цій тіні минулого краплю повітря , що наділила її могутньою силою : крутити,мов у рулетці спогади у твоїх снах,і ти не знаєш, що наступного разу зіб’є тебе з шляху довіри і надії в краще, яка фотокартка випаде сьогодні ?- Можливо, найпекучіша зрада чи брехня гниюча ? Та чому,коли ми на одинці із своїми тінями, рулетка викидає лиш болісне, де радість і насолода від життя ?Скажи мені,о тінь забутих спогадів ,давно уже затоптаних навіки у скрині свого серця на дні глибин? Та де там, тихо ,не чути й шелесту й дзвін не чути .. А у самій реальності,тільки-но дозволь закрити собі очі,дозволь собі відвести подих і послабити серцебиття,як тінь забутого тут і тут,тут і тут..
Та чи це дійсно тінь минулого,яка шепоче тихо тобі тексти ? А чи не тінь це твого нездійсненного «Я» чи може навіть більше, це твої «страхи» з найчорніших кутків душі ? Але страхи чого, самотності чи нереалізації особистості? Та ні,де там,ви про що. Ми і так усі одинокі, просто пов’язані усі різними узами : чи то сімейними ,чи то кровними,чи то душевними ; а гірше того,ми просто зобов’язані терпіти ту чи іншу людину в своєму житті так чи інакше. Отож, людина з пістолетом,то є ми ,то є власне наше «Я» ? Виходить,що усе те,чого ми не зробили і жалкуємо буде усе життя іти з нами поряд, нагадуючи про наші падіння і найдибільніші помилки ? Де ж тут логіка і правила життя ? Думаю,що це й є,саме те,саме воно – це єдине,що вчить нас і допомагає підніматись і жити далі – наше друге «Я»,тобто краща копія нас на нашу власну ж думку,що постійно говорить,яке ти лaйно і що ти ні на що не здатний і нічого не вартий,що ти лиш шматок м’яса,якому вистачає сил тільки лежати на дивані. Я думаю, лише ти і тільки тобі вдасться змусити себе щось змінити. І все,що відбувається в твоєму житті,це тільки ти і твої вчинки,і ніхто не в змозі керувати твої життям і твоїми страхами,доки на гачку спуску буде твій палець !
ID:
367366
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.09.2012 21:59:59
© дата внесення змiн: 28.09.2012 21:59:59
автор: mandzuchka
Вкажіть причину вашої скарги
|
