І знову день догорає,
І знову думки над реальністю.
І кожний з нас не знає
Які ми в підсвідомості.
Надворі вже ніч,а ми літаєм.
Кожний по-своєму на фініш іде,
А ніч зрадлива та спокусна,і маєм
те що маєм,душа спокій віднайде.
Зупинка.Ще одна.Неспокій.
Ніч пливе,ніби вітру не вистачає.
З темноти невчасно випригує докір,
Залишив тугу і тихо зникає.
Забракло слів,щоб зупинити,
Забракло духу,щоб віднайти.
Цю течію вже не спинити,
Просто плюнути і від світу втікти.
