Ніяких новин у думках застарілих газет.
Передчасно впаде моє слово, як сніг на узбіччя.
Знову прийде кохання і змінить всі збірки касет,
Принесе щось нове у відомий вже вираз обличчя.
Нічого нового, та ти є новий кожну мить.
Як і я – тобі хочу готувати простенькі обіди.
І ти знов даєш неприборканий стимул, щоб жить.
Сподіваюсь мину ці ніким непомічені біди.
Розірвавши газету – відчуття і усмішки, і сліз,
І ніщо неважливо крім власного теплого щастя.
Вже не манять вершини, на які аж навколішки ліз,
І не здійснить душа вже забуте тобою причастя.
У газетах не пишуть хто коли із нас й чим відболів,
Не розкажуть в дрібницях нам про те, що у серці «таємно».
Але навіть і так, всі зібравши натхнення голів,
Не поможе все це,як не вживане слово «взаємно».