Дивна твоя іронія
Скільки у неї остраху
Наче краси агонія
Кров’ю тече по пороху
Все у очах читається
З уст випливає здогадка
Серце в тобі брикається
Думаєш певно - похибка
Чай після пару винного
Студить а не вгамовує
Після життя хвилинного
Вічність усе приховує
Довга така історія
Більше у ній незнаного
Дивна твоя іронія
Скільки ж у неї спраглого