Наталі Годун - сестрі - зі світлом
з почуттям глибокої вдячності за голос у моєму вірші "Далеч-інь"
і не тільки за це...
Ще ніхто так уголос віршів не читав мені, леле.
Ти була наддалеко.
Мої відлітали ключі.
Небесами у вирій спливли невимовні лелеки.
А Твій голос леліє забуту мою далечінь.
Оксамитовим сумом Твій голос мені пробачає
Проростання віршів із магічно-прозорих причин.
Ось і осінь нова гострим струмом мене зустрічає.
А у голос втікає невтомна моя далечінь.
Ще ніхто так уголос віршів не читав мені, віриш?
Ти була надто близько. Аж ангел замовк на плечі.
Біль занадто великий. Його вже нічим не відбілиш.
Та ясніє Твоєю чомусь і моя далечінь.
12.09.2011.
