Закриваючи очі, поринаємо в пітьму,
В душі розгадуючи головоломки.
Дається все так важко, на подив самому,
І цей момент здається закоротким.
Ми нишпорим в собі, ламаючи структуру,
Закони й тонкощі серцебиття.
В кишеню вклавши на емоції карикатуру,
Картаємо короткі дні буття.
А час біжить, а не стоїть на місці,
Він розчарований в усіх, нема кого чекать.
Завмер лиш у Джоконди на усмішці,
Він показав як жить, та не навчив літать..
«Народжений для плазування, не взлетить!» -
Нам вмонтували це поняття в підсвідомість.
А хтось хоч раз нас намагавсь навчить?
Зламать стереотипи й хибну совість?
Хтось раз підняв все сущий крик?
Хтось окропив водою ссохлі душі?
Таким давали вирок : «Єретик!»
«Гори в огні! І жоден не затушить!»
І на уламках тисяч загублених мрій
Хтось без сумління коїть власну долю .
І йому серце не сказало: «Стій!»
Він просто черговий душевно-хворий
